Відстрочка від мобілізації через ЦНАП з'явилися перші проблеми
11 серпня 2025 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову військовозобов'язаного (справа № 52/3921/25), який звернувся до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), стверджуючи, що їх бездіяльність не дозволила продовжити відстрочення призову. Про це розповідає «Стіна» із посиланням на «Судово-юридичну газету».
Позивач, чия дружина має інвалідність ІІ групи, просив визнати бездіяльність ТЦК та СП протиправною та зобов'язати продовжити відстрочку згідно з п. 11 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За матеріалами справи: шлюб укладено у липні 2022 року, дружині вперше встановили інвалідність ІІ групи у жовтні 2023 року, повторно – у грудні 2024 року. У січні 2025 року позивач отримав відстрочку, але після продовження військового стану в лютому 2025 року в електронній системі «Резерв+» пролонгація не позначилася, також не внесено запису до військово-облікового документа. Позивач вважав, що це через бездіяльність ТЦК та СП.
Суд визнав, що право на відстрочку входить до компетенції ТЦК та СП, але наголосив: військовозобов'язаний має сам документально підтвердити своє право. Як зазначено у рішенні: «перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, вичерпний, а для підтвердження підстави кожен заявник має надати повний пакет документів, що дозволяє уповноваженому органу ухвалити відповідне рішення».
Суд також послався на положення п. 58 Порядку № 560 у редакції Постанови КМ № 1558 від 31.12.2024: автоматичне надання відстрочки можливе лише за наявності технічної можливості та створення запиту через електронний кабінет призовника чи резервіста.
Позивач не створив такий запит і не подав заяву до ТЦК та СП із необхідними документами, тому автоматичного продовження відстрочки не відбулося. Суд ухвалив: оскільки заяви немає – відмовити у задоволенні позову.
З погляду адміністративного права рішення виглядає логічним: дотримання процедурних вимог є обов'язковим. Однак для громадян така жорстка процедура означає, що наявність законної підстави не гарантує автоматичного захисту права: необхідно самостійно активувати процедуру.
Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову військовозобов'язані, які мають дружину (дружину) або батька/мати або батька/матір подружжя (дружина) з інвалідністю І або ІІ групи. Проте порядок цього права визначає уряд. Відповідно до Постанови № 76 від 27 січня 2023 року, громадянин має подати заяву до ТЦК та СП із повним пакетом документів — жодним нормативом не передбачено автоматичне поновлення відстрочки без звернення.
Отже формально суд діяв правильно. Однак це створює для громадян бюрократичну пастку: навіть маючи беззаперечне право, ризикуєш втратити відстрочку через адміністративні чи технічні недоліки. Держава обирає формальний підхід: доки громадянин не підтвердить підстави – право вважається нереалізованим.
Справа №52/3921/25 символізує зміну підходу за умов війни: цифровізація не знімає необхідності документальної підтвердженості, лише додає технічну відповідальність. Парадоксально громадянин має довести державі те, що вона вже знає.
Практичні висновки: відповідальність за оформлення відстрочки лежить на військовозобов'язаному. Без підготовленої заяви та документів та без звернення до ТЦК та СП – автоматичного відстрочення не буде.
Нещодавно ми розповідали, ЦНАПи та Резерв+ почали масово відмовляти у відстрочках українцям.
Також «Стіна» повідомляла, хто отримає автоматичне продовження відстрочки у листопаді – повний список.
Ще ми писали, відстрочку даватимуть на 12 місяців, Рада ухвалила новий закон.